Лицар честі і краси

6 грудня виповнюється 145 років від дня народження Миколи Кіндратовича Вороного (1871–1938). Він належить до плеяди найвідоміших українських майстрів слова початку XX століття. Він працював бібліотекарем і коректором Наукового товариства імені Шевченка, режисером українського театру товариства «Руська бесіда», у редакції журналу "Життє і слово", де вів рубрику "Вісті з Росії". Миколі Вороному належить низка мистецтвознавчих і театрознавчих розвідок («Театральне мистецтво й український театр», 1912; «Театр і драма», 1913), літературознавчих статей та театральних рецензій («Михайло Щепкін», 1913; «Український театр у Києві», 1914; «Режисер», 1925; «Драматична примадонна", 1924 та ін.). 

У 1934 році М. К. Вороного було репресовано. Архів автора зберігається в Інституті літератури імені Т. Г. Шевченка НАН України. 

Микола Кіндратович був серед активістів Української Центральної Ради, а після її розпаду в 1920 році виїхав за кордон. Жив у Варшаві, згодом переїхав у Львів. Але в 1926 році поет вирішив повернутися в Україну, де одразу включився у творче життя. Та наближалися тридцяті роки, коли в Радянському Союзі винищувалося все українське. В 1934 році Микола Вороний був зарахований до націоналістів і репресований. Після 1937 року слід його загубився і лише в роки незалежності вияснилося, що в 1938 році поет був розстріляний. 

У нашій бібліотеці була переглянута електрона презентація про життя та творчість видатного майстра слова.