Історія села Гавришівка


Територія Гавришівської сільської округи, як адміністративно-териториальної одиниці
складається з сіл Гавришівка та Телепеньки.

За архівними документами16 століття Гавришівка була відома, як Гавришівський степ,який був у громадському користуванні міщан м. Вінниці. Назва села Гавришівка походить від першого поселенця на одному із пагорбів, козака Гавриша.

А що до назви села Телепеньок то легенда розповідає таке: ще за довго до Богдана Хмельницького територія села належала польському панові, де був дрімучий дубовий ліс. В пана був вірний економ і за вірну службу він дав йому 50 десятин лісу, дозволив збудувати
палац. З часом економ розбагатів і перестав слухати пана, той розгнівався і звелів зруйнувати палац, а ліс – вирубати. Коли пан послав довіреного перевірити виконання волі той , повернувшись, доповів: "Нєма лясу, только пенькі" (польська мова), українською - "Нема лісу тільки пеньки", - так виникла назва «Телепеньки».

Час заснування Гавришівки і Телепеньок не відомий, лише є відомості, що церкву в Телепеньках будували козаки Івана Богуна 1650-1653рр.


З Першої світової війни в село не повернулось 118 чоловік. В дворі церкви зберігся постамент хреста на вшанування пам’яті загиблих. Хрест був знищений в 1936 році.


Після скасування волосного права в Російській імперії були створені Волосні правління. Завдяки своєму географічному положеню Гавришівка страла центром Волості, якому підпорядковувалось 24 села. Над входом в зал волості був герб – мідний двоголовий орел-30см. Волосні правління як органи влади проіснували до 1923 року, таким чином будинок був переданий під сільську лікарню, а восени 1929 по грудень 1987року – під школу. На сьогоднішній день будинок викуплений підприємцями і в ньому облаштований деревообробний цех.


При волості був банк, тюрма(холодна), куди кидали винних у дрібних злочинах. Із встановленням радянської влади зростає культурний рівень села, в 1918 році було створено хату-читальню.



1922році в селі почала діяти комсомольська організація, секретарем якох був учитель Андрій Герасимович Ісаєв. В період першого десятиріччя радянської влади в селі був досить відчутний недостатній культурно-освітній рівень. Початкова школа яка існувала до 1925 року не забезпечувала потрібних знань. І в 1925 року засновано семирічну школу. 


Не оминули наше село репресії 30-их років. З 29 репресованих із Телепеньок після смерті Сталіна повернувся лише один- Антон Новіцький. Менше року пожив дома, але так нічого нікому не розповідав. Казав: «Я дав підписку нічого не розповідати, а то заберуть мене і того кому розказав». В Гавришівку з 12-ти репресованих повернулося троє, вони важко хворіли і прожили не довго.


В 1933 році село пережило Голодомор. Масової смертності не було, очевидно, завдяки місцевому керівництву, яке зуміло приховати частину зерна. Спогади очевидців про 1933 рік залишив учитель Гавришівської школи Марценюк Марко Григорович – занотовував розповіді, спогади жителів про голод і холод. 




Війна заподіяла багато шкоди. Село було окуповане 20 липня 1941 року. Окупація тривала до 15 березня 1944 року. При звільнені села загинуло 4 бійці:
  • Іванченко Іван Гаврилович
  • Петров Леонід Григорович
  • Нестеренко Гаврило Петрович
  • Фірсов Петро Мойсійович
На захист Вітчизни пішло 352 чоловіки, 167 з них загинули захищаючи честь і незалежність Батьківщини. У 1960 році воїнам-односельчанам, які загинули під час війни, спорудили пам'ятник.


 

Після війни село швидко відбудовувалося, була відкрита лікарня на 24 ліжка.


В середній школі навчається до 300 дітей.


У 1969 році збудовано будинок культури на 300 місць.


Будинок культури розпочав свою діяльність з 1969 року. Першим директором БК Мазур Любов Дмитрівна. З 2002 року директором БК працює Козяр Олег Леонідович. На даний час при Будинку Культури працюють:
  • Драматичний гурток;
  • Вокальний ансамбль “Подолянка”
  • Народний ансамбль української пісні “Водограй”
  • ВІА “Шабля”;
  • Дитячий зразковий хореографічний колектив “Гілея”;
  • Гурток сольного співу;
  • Гурток художнього читання
  • Концернтно-художня бригада.



Коментарі